Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 910/9986/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,

за участю представника відповідача - Чайковського О.М. дов. б/н від 16 липня 2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Управління центру Новоапостольської церкви в Україні, треті особи - ОСОБА_5 та Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр", про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (далі - позивач) звернулась до Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні (далі - відповідач), треті особи - ОСОБА_5 та Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр", з позовом про зобов'язання відповідача привести нежитлові приміщення, загальною площею 173, 1 кв.м., розташовані на першому поверсі будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові, до попереднього стану, а саме: демонтувати самовільно влаштовану перегородку у приміщенні під літ. 2-9, відновити самовільно демонтовані перегородки у приміщеннях під літ. 2-2 та 2-3, закласти самовільно вибитий дверний отвір між приміщеннями під літ. 2.13 та 2-12, відновити самовільно демонтовану капітальну стіну між приміщеннями під літ. 2-12 та літ. 2-13; у випадку проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій зобов'язати Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні не порушувати прав мешканців будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові та дотримуватись правил співжиття.

Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем встановленого порядку перепланування вбудованих нежилих приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2013 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 22, 24, 27 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Постанови Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року "Про затвердження порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини", Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року, Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 1224 від 18 листопада 2005 року "Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету № 406 від 6 травня 2005 року", чинного на час здійснення перепланування, норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", ДБН А.22-3-97 "Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва".

Зазначає про неправильне застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин п. 5 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року, оскільки спірні приміщення не є квартирою.

Представники Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 та Львівського комунального підприємства "Цитадель-центр" у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_5 та Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр" повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25604320 від 17 березня 2010 року нежитлові приміщення загальною площею 173, 1 кв.м, розташовані за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Крушельницької, 5, на підставі договору купівлі-продажу № 38 від 17 березня 2010 року належать на праві колективної власності Управлінському центру Новоапостольської церкви в Україні.

На підставі заяв ОСОБА_5 до ЛКП "Цитадель-центр", Галицької райадміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, прокуратури Галицького району м. Львова проведено ряд обстежень спірних нежитлових приміщень.

9 листопада 2010 року комісією відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації у присутності представника відповідача за результатами обстеження спірних нежитлових приміщень складено акт, яким встановлено, що керівництвом Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні без відповідного дозволу проведено внутрішнє перепланування приміщень, а також демонтовано частину стіни (приблизно довжиною 5,0 м, висотою 3,0 м між приміщеннями під літ. 2-13 та літ. 2-12). За вказаним актом на довірену особу відповідача 9 листопада 2010 року складено протокол № 31 про адміністративне правопорушення та скеровано на розгляд адмінкомісії Галицької райадміністрації для вжиття заходів.

На вимогу прокуратури Галицького району м. Львова, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області повідомлено, що за результатами обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м. Львові складено акт №05/11г від 11 листопада 2010 року, згідно якого власником нежитлових приміщень проведено ремонтні роботи зазначених приміщень, розширено дверний проріз в стіні між приміщеннями "2-12" та "2-13", яка згідно роз'яснень "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" відноситься до несучих (самонесучих) конструкцій, та зазначено, що порушень у сфері містобудування не виявлено.

Підставою звернення Галицької районної адміністрації з позовом про зобов'язання відповідача привести належні йому нежилі приміщення по вул. С.Крушельницької, 5 у м. Львові до попереднього стану стало невиконання Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні вимог розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12 січня 2011 року "Про приведення нежитлових приміщень на вул. Крушельницької, 5 до попереднього стану", винесеного на підставі проведених перевірок дотримання вимог закону, стандартів та правил здійснення перепланування.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради зазначає, що перепланування нежитлових приміщень проведено відповідачем без відповідного погодження, що є порушенням вимог чинного законодавства про охорону культурної спадщини, оскільки житловий будинок за адресою м. Львів, вул. С.Крушельницької, 5, є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Крім того, розпорядженням міжвідомчої комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №р-13 від 12 січня 2011 року "Про приведення нежитлових приміщень на вул. Крушельницької, 5, до попереднього стану" зобов'язано Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні привести нежитлові приміщення у попередній стан до 1 березня 2011 року. Ці вимоги відповідачем не виконано, що і стало підставою звернення з позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перегородки та стіни, частини яких були демонтовані відповідачем, не відносяться до несучих стін; їх демонтаж не призвів до зміни порядку розміщення основних, допоміжних, обслуговуючих і комунікаційних приміщень; розширення прорізу в існуючій стіні не є переплануванням. Суди виходили також із відсутності порушень у сфері містобудування за результатами перевірки, проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, яка є уповноваженим державним органом у сфері контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Судами відхилено доводи позивача щодо необхідності отримання дозволу на проведення переобладнання та перепланування спірного нежитлового приміщення з огляду на те, що п. 5 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року, в редакції, чинній на час здійснення робіт, не вимагається дозвіл на перепланування квартир у багатоквартирних житлових будинках без перевищення допустимих навантажень на перекриття, стіни та фундамент за умови дотримання існуючих архітектурно-планувальних вимог, державних будівельних норм.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, законом передбачено право звернення до господарського суду державних та інших органів, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, за змістом наведеної норми таке право повинно бути встановлено законом.

Проте, суди не перевірили правовий статус позивача і не з'ясували, якими повноваженнями він наділений щодо предмету спору.

Крім того, поза увагою та перевіркою судами попередніх інстанцій залишились доводи позивача про те, що жилий будинок № 5 по вул. С. Крушельницької у Львові, частиною якого є спірні нежитлові приміщення, є пам'яткою архітектури місцевого значення, порядок та режим використання об'єктів якої встановлено спеціальними законодавчими нормами.

Зокрема, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи було відповідачем укладено охоронний договір, як того вимагає ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач набув спірні приміщення у власність; які умови використання спірного майна встановлено чи мало бути встановлено охоронним договором.

У той час як позовною вимогою є демонтаж самовільно влаштованої перегородки у приміщенні під літ. 2-9, відновлення самовільно демонтованих перегородок у приміщеннях під літ. 2-2 та 2-3, закладення самовільно вибитого дверного отвору між приміщеннями під літ. 2.13 та 2-12, відновлення самовільно демонтованої капітальної стіни між приміщеннями під літ. 2-12 та літ. 2-13, суди попередніх інстанцій не перевірили всі доводи позивача та не з'ясували пов'язані з усіма вимогами обставини, обмежившись лише висновками Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 168 від 21 вересня 2010 року, Державного підприємства Державного інституту проектування міст "МІСТОПРОЕКТ" Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 625/05-1 від 23 листопада 2010 року щодо відсутності порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил лише в частині розширення відповідачем існуючого прорізу в стіні.

Правова оцінка усім зазначеним обставинам судами не надавалась, а тому висновки суду про те, що здійснені відповідачем роботи у спірних нежитлових приміщеннях виконані з дотриманням встановленого законом порядку, будівельних норм, державних стандартів і правил, є передчасними і непереконливими.

Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, повно встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 27 вересня 2013 року.

Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Н. Губенко